Пилипонюк Андрій Михайлович Народився  24 листопада 1999р. У селі Горохолин ліс. Там і провів дитинство із своїми братами та сестрами

Навчався у Горохинській школі.

Дуже любив малювати та захоплювався спортом. Їздив на змагання і здобував призові місця. Його любили та поважали вчителі. Мріяв пов'язати своє життя з мистецтвом. І після закінчення школи поступив у Вище Художнє Професійне училище в місті Івано-Франківськ, та обрав професію "Різьбяр по дереву та бересту".

Під час навчання знайшов вірних та сміливих друзів  з якими провів найщасливіші студентські роки.

Водночас працював, допомагав сім'ї.

Провчився п'ять років та здобув кваліфікацію художника-виконавця, викладача початкових спеціалізованих мистецьких закладів.

Восени 20 року після закінчення училища, Андрій був призваний на строкову службу Збройних Сил України. Не довго думаючи із словами "не буду ховатися, піду відслужу" казав він.

Завдяки фізичній та моральній підготовці був відібраний в десанто штурмові війська.

Навесні 22 року Андрій мав повернутися додому, але почалась війна.

Не задумуючись став на захист батьківщини. Одразу після закінчення строкової служби підписав контракт, та відправився воювати в Донецьку область, де разом із своїми побратимами боронив Україну.

Через свою  сміливість, вмінням приймати важливі рішення, та хорошою підготовкою, став командиром.

За словами побратимів, Андрій знав як підтримати і підібрати правильні слова щоб заспокоїти а також посилити бойовий дух, і багато навчив їх.

Він був сміливим та гордим, завжди стояв на своєму рухаючись вперед, за що до нього прислухались і довіряли.

Але нажаль, на річницю війни 24 лютого 2023 року, під час штурму позицій ворога, в населеному пункті Мар'їнка, від мінометного обстрілу, отримав важкі поранення і загинув в побратима на руках.

Він дуже любив своїх рідних. Піклувався та переживав за них. Коли мав змогу  дзвонив та підтримував їх, записував короткі відео, зі словами все буде добре. Ніколи не забував про їх день народження, і вітав від щирого серця.

Завжди викладався на повну, мріяв  у майбутньому мати великий будинок любив машини та хотів придбати собі одну із своїми близькими друзями, хотів стати успішним підприємцем у вільний Україні.

Стояв за своїх горою і не мирився, коли бачив не справедливість.

Для нас усіх це дуже велика втрата, але ми завжди будемо пом'ятати нашого Захисника Андрія