Барилюк Андрій, син Михайла Барилюка та Віри Дідух

(18.01.1981. м. Івано-Франківськ – 30.01.2023 поблизу м. Бахмут, Донецької обл.)

Пластове псевдо «Ангел».

З 1994 р. Пластун гуртка «Шершні» 49 куреня ім. І. Миколайчука (виховник ст. пл. скоб Остап Стасів, ЦМ). Учасник пластових акцій, мандрівок.

Пройшов курінний табір «Мандрівка в Австралію» (с. Луквиця, 1996 р.). Здобув ступінь пластуна учасника. Активно пластував орієнтовно до 1997 р.

Закінчив міську школу №10, опісля навчався в професійному технічному училищі № 8 на деревообробній спеціалізації.

Згодом проходив строкову армійську службу в м. Євпаторія АР Крим. Після строкової служби, близько двох років служив на військовому аеродромі у Івано-Франківську.

Згодом працював у різних міських підприємствах та магазинах, де професійно займався столярством та збором меблів.

У 2004 році одружився з Тетяною. У 2005 році в подружжя народилась донька.

З початком повномасштабного російського вторгнення в березні 2022 році добровільно зголосився до війська. Був старшим солдатом в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді Збройних сил України.

Брав участь у бойових діях в лісових масивах Житомирської області, аж до відступу російських військ у квітні 2022 році.

Опісля з підрозділом повернувся до військової частини для перепідготовки, навчань та здобуття досвіду.

Згодом, влітку направлений зі своїм підрозділом до Лисичанська, Луганської області, де потрапив в оточення і виходив з боями.

В серпні отримав поранення від розриву гранати під м. Бахмут. Внаслідок чого переніс декілька операцій з видалення осколків із легень, рук та ніг. Деякі уламки в ногах так і залишились. Проходив тривалу реабілітацію і в січні 2023 року знову повернувся на фронт.

Загинув у боях 30 січня поблизу м. Бахмут, Донецької обл. Похований на військовій алеї слави міського цвинтаря у Чукалівці.