Тушний  Вячеслав  Віталійович народився у Івано-Франківську 1 березня 1991 року. У 1998р, тримаючись  за  теплі долоньки мами Олександри,   Вячеслав  прийшов  до  першого класу Івано-Франківської ЗШ  №3.  Вячеслав  був добрим  чутливим хлопчиком,  любив природу,  тварин,  взагалі любив життя.    Закінчивши навчання  у школі, вступив  до коледжу  електронних  приладів. Працював у коп’ютерному залі „Смайл".  У 2010-2011 проходив  військову службу   на посаді  стрільця  внутрішніх  військ в  Одеській  області.  Службу   виконував   чатовим  у внутрішній варті,  мав  понад  50  завдань  бойової  служби. Був прикладом для  службовців   особового складу  у  виконанні  військового  обов’язку.

Після армії працював барменом в  „Панорама Плаза”.

Вячеслав був творчою людиною,  писав вірші й музику (РЕП).Мав багато друзів і завжди був душею  компанії. Серце  Вячеслава  належло  дівчині, з якою мріяв  одружитися.

Важливе  місце  у житті  Вячеслава,  окрім  мами  Олександри,  коханої дівчини та  друзів, займала  його улюблена  собака  Барта,  яка на даний  час  огорнута домашнім   затишком  та  любов’ю   сім’ї  директора  25  ліцею  Якимів  Світлани  Миколаївни.

Знайомство    Світлани Миколаївни з  Вячеславом  та  Бартою  вібулося  у приміщнні  ліцею, де на той  момент   формувалася територіальна  оборона  міста. Хлопець  високого зросту, гарний,  виважений,ввічливий,  наповнений  патріотичними почуттями і розумінням стати на захист України,   з пітбулем   Бартою привернув  увагу Світлани  Миколаївни.  І одного разу  почувши  слова: «Нас  відправляють… Барту  візьмете?».  Світлана  Миколаївна погодилась  взяти на перетримку   Барту.  Але  доля,  на жаль,   все  визначила  по іншому…  Барта  уже  не на перетримці, вона  повноційнний,  відданий  член  їхньої сім’Ї.

З 2014 року Тушний  Вячеслав пішов служити в АТО. 

Після служби  працював  сушистом  у ресторані „Біле  і Чорне” міста Івано-Франківська.

24 лютого   2022  року несподівано в життя мирних  українців  увірвалася  війна,  розпочата росією. Вячеслав  у перший  день  війни  зробив  свідомий,  добровільний  вибір – стати на захист  України  у складі 102 Об ТРО  імені полковника Дмитра  Вітовського  78 батальону  3 роти  2 взводу.  

Під час виконання  бойового завдання  на околицях міста  Гуляйполе  Запорізької області 6 липня 2022 отримав травми  не сумісні із життям.  18  липня  Вячеслав  відійшов у  засвіт. Мама  втратила єдиного сина…

Стрілець Тушний Вячеслав  Віталійович  зробив  для України все, що міг, віддав найцінніше – своє життя за мирне небо, за золоте колосся, за рідну українську землю у боротьбі  з  російськими окупантами.