Фотій Володимирський народився 1 вересня 1924 року в смт Вишневець Збаразького району Тернопільської області. У 19 років вступив у ряди УПА, де був призначений до сотні «Чіпа» ройовим під псевдом «Муха».

У червні 1943 року він був уперше поранений в руку й ногу під час бою з німцями у селі Колодне (неподалік Збаража). Після лікування працював у Службі безпеки району. У 1944 році його направили в курінь «Наливайка», у курінну жандармерію. Пройшов з боями по Волині та Львівщині. Курінь відправили на Холмщину проти польської Армії Крайової, яка тероризувала українців Холмщини. Перейшли лінію фронту з боями і в серпні 1944 року повернулися на Волинь. І знову рейд по Волині й на Львівщину, де у грудні 1944 року в селі Нивиці Радехівського району Фотій Володимирський був поранений в обидві ноги гранатою.

Лікувався, але 13 березня 1945 року його спіймали енкаведисти. Цілий рік провів під слідством у тюрмі Лопатина (Львівщина), після чого його засудили на 10 років таборів. Відбував ув’язнення у Комі АРСР, в Інті. Після закінчення «строку» не мав права повертатися в Україну, тож 23 роки працював на вугільних шахтах Інти.

З 1990 року Фотій Володимирський перебував у рядах Братства ОУН-УПА. У 1994-му його обрали Головою Братства ОУН-УПА Карпатського краю.