Мороз Григорій Олександровач народився 29 вересня 1987 р. в м. Івано-Франківську.

У 1994 році пішов до школи. 3 дитинства був допитливим, розумним хлопцем, багато читав різної літератури, любив тварин, мав авторитет серед друзів.

Після школи хотів піти до армії, продовжити сімейну династію військових, але його не взяли за станом здоров’я. І тоді він на перекір цьому став посилено займатися спортом. Готувався, ходив у тренажерни зал, бігав, займався боксом, стрибав з парашутом. 

Після школи вступив до фінансово-комерційного кооперативного коледжу.

Потім працював продовцем у «Метро», «Сільпо». А останнє місце його роботи було в магазині «Вінтайм» зі спеціальності сотельє. 

За життя він був веселим, комунікабельним, відповідальним. Мав почуття співчуття та справедливості. Дужи любив життя, захоплювався філософією, знання йому давалися легко, завжди був чесний у всьому.

Григорій одружився. У коханні та злагоді з коханою дружиною Іриною прожили 9 щасливих років. У сім'ї багато було планів - хотіли дітей, свою оселю, але…Почалася повномасштабна війна, росія напала на Україну. 

Хоч він і був знятий з війсокового обліку Григорій сказав: «Якщо покличуть, піду туди куди пошлють, піду захащати Батьківщину»

У липні 2022 р. йому вручили повістку з військкомату. Щоб не засмучувати батьків, щоб вони його не відмовляли, нехотів бачити їх сльози, повідомив їм про це в день відправлення до ЗСУ.

Григорій був мотивований до служби, військового обовʼязку, усвідомлено йшов захищати Батьківщину від ворогів.

Пройшов 3-місячні курси відськово-бойової підготовки і був направлений до 95 десантно-штурмової бригади.

У жовтні 2022р. Їхні підрозділ послали на передову до Донецької області.

29 грудня 2022р. отримавши наказ, рано-вранці, Григорій у складі групи пішов на бойове завдання в районі міста Мар’їнка.

Після прибуття на місце завдання група потрапила в засідку ворога. Почався інтенсивний, ближній бій. Григорій отримав важке гранітне поранення обох ніг. Але навіть у такому важкому стані він долаючи моторошний біль, не падав духом, поводився гідно і мужньо.

Бій тривав довго, а коли він на якийсь час вщухав, його побратими чули останні слова Григорія: «Тримайтеся хлопці, тримайтеся…» 

Того дня Григорій загинув - як герой!