Дмитро́ Іва́нович Коцюба́йло (позивний «Да Вінчі») народився 1 листопада 1995 року у селі Задністрянське, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області України. Він був нащадком воїнів Української повстанської армії. Навчався у Бовшівській загальноосвітній школі. Згодом вступив до будівельного ліцею в Івано-Франківську, де вчився на художника.

Саме через любов до живопису у війську Дмитро обрав позивний «Да Вінчі» на честь знаного італійського художника та винахідника епохи Відродження Леонардо да Вінчі.

Ще ліцеїстом Дмитро взяв участь у Революції гідності. Одразу після Майдану 18-річним долучився до Добровольчого українського корпусу «Правого сектора». У 2014 році «Да Вінчі» важко поранили в ключицю. Та після відновлення він повернувся у стрій. Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою, в обороні Донецького аеропорту. У складі Добровольчого українського корпусу Дмитро пройшов шлях до командира штурмової роти. 

У 2017 році Дмитро отримав звання Народний герой, а у 2021 році президент України Володимир Зеленський присвоїв звання "Героя України" із врученням ордена “Золота зірка” командирові 1-ї окремої штурмової роти ДУК «Правий сектор».

З початком повномасштабного російського вторгненя Дмитро став на захист країни разом зі сформованим підрозділом «Вовки Да Вінчі». Він воював на запорізькому напрямку, а згодом — на донецькому.

Основним профілем підрозділу були штурмові дії, але також Дмитро був артилеристом. Його гаубиця при цьому була трофейною.

Загинув герой 7 березня 2023 року внаслідок осколкового поранення від обстрілу російськими «Градами», обороняючи Бахмут.

Його завзяття, розум, хоробрість та боротьба за ідею викликали захоплення у багатьох, в тому числі й у побратимів.