Івано-Франківськ - місто героїв

Андрушевський Михайло Михайлович

Андрушевський Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Андрушевський народився 17 лютого 1986 р. в м. Івано-Франківськ. Батько – Михайло Іванович Андрушевський, 1953 р. народження, водій-далекобійник, пенсіонер, мати – Галина Михайлівна Андрушевська, 1961 р. народження, закінчила Івано-Франківський державний технікум радянської торгівлі, де здобула професію технолога, працювала зокрема в Івано-Франківському теплокомуненерго, у цей час пенсіонерка. Сестра Михайла – Оксана, 1980 р. народження, фінансистка, бухгалтерка, брат – Іван, 1983 р. народження, програміст.

У дитинстві Михайло разом із сім’єю проживав у Івано-Франківську, спочатку на Майзлях (вул. ?), а пізніше на вул. Довженка. Був неслухняним, але мав добре серце. Хлопця всі дуже любили. Кликали Мишком. У Івано-Франківську ходив у дитячий садок «Гуцулочка».

З 1992 до 2001 р. Михайло навчався до 9 класу в Івано-Франківській школі-інтернаті № 1. Упродовж 2001–2004 рр. учився в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї. Тут він здобув професію столяра будівельного і паркетника третього розряду.

11 травня 2004 р. Михайло разом із братом Іваном був призваний на службу у Збройні Сили України. Підготовку проходив у Черкасах, де 26 червня 2004 р. прийняв присягу. Затим служив на Волині в с. Коритниця на прикордонній заставі. Звільнений (демобілізований) в запас 18 жовтня 2005 р.

Після військової служби Михайло з 13 січня 2005 до 05 червня 2006 р працював за спеціальністю у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Галичина». Проте згодом зрозумів, що це не його й вирішив піти слідами батька. Який був водієм. Ще змалку в нього проявився неабиякий хист до машин. Він міг швидко розібрати і зібрати будь-яку з них. У 2007 р. переїхав мешкати в с. Підвербці, нині Олешанської сільської громади Івано-Франківського району, що за Тлумачем, звідки родом були його батьки. Михайло поселився в будинку дідуся й бабусі по материнській лінії. Тут на подвір’ї згодом облаштував майстерню з ремонту автомобілів. До нього почали приїжджати з цілої округи. Був дуже комунікабельний і товариський. Мріяв відкрити в селі власну станцію технічного обслуговування (СТО). В останній рік Михайло купив тракторець та почав надавати послуги односельчанам з обробітку землі.

Михайло був щирий, щедрий і шустрий. Жив одним днем, оскільки був відчайдухом за своїм характером. Дуже любив рибалити на Дністрі. Уміло смажив шашлики. Тішився своїми племінниками і дітьми, особливо дочкою Альбіною, яка народилася 28 березня 2019 р.

24 лютого 2022 р., коли розпочалась широкомасштабна збройна агресія Росії проти України, Михайло відразу звернувся до Територіального центру комплектування ЗСУ. Однак спочатку йому відмовили. Проте через кілька днів його все-таки закликали. 28 лютого 2022 р. як доброволець він підписав контракт. Михайло у той момент керувався принципом, що захищати Україну йдуть передусім ті, які готові віддати своє життя за Батьківщину. Вже 3 березня він був у військовій частині. Завдяки командирові Михайло, як і всі інші бійці, мав добре спорядження. За можливості телефонував родичам. Ніколи ні на що не скаржився. Захищав рідну землю від московського окупанта в Київській, Сумській та Харківській областях. У Михайла був позивний «Майкл».

Доброволець, водій роти вогневої підтримки військової частини А 3029 Михайло Андрушевський загинув унаслідок артилерійського обстрілу біля селища Прудянка Харківської області. Його тіло до с. Підвербці було привезено 7 травня, а 8 травня відбувся похорон.

Михайло Андрушевський залишив найрідніших, які за ним дуже сумують: кохану Христину, дітей Артура та Альбіну, тата, маму, брата Івана, сестру Оксану, племінників. Вже у 2022 р. родина одержала за нього відзнаку Івано-Франківського міського голови «За честь і звитягу», медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно). Особливо гордиться Михайлом його дочка Альбіна, яка наголошує: «Мій тато – Герой!».