Микицей Тарас Дмитрович народився 24 грудня 1967 року. 1975-1985 навчання в ЗСШ№7. 1985 рік – став студентом першого курсу Івано-Франківського Інституту нафти і газу. 1986- 1988 р.- служба в лавах радянської армії. 

Після закінчення Інституту працював в РСУ№3   на посаді майстра.

В 2018 році  за контрактом служив в лавах ЗСУ – в 108 окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10 Гірсько-штурмової бригади. Служив три ротації – в Новошкінському, Широкіно та Зайцеве. Проявив себе як грамотний  боєць і вірний товариш.

Після закінчення контракту  у серпні 2021 повернувся додому.

З початком повномасштабного вторгнення  з першого дня війни разом з синами – Юрієм та Михайлом  - знову в лавах ЗСУ. Спочатку воював на Київщині в районі Чорнобиля, потім на Сході країни.

У складі розвідувальної групи неодноразово заходив за лінію розмежування  для виконання бойових завдань. 

Загинув під Лисичанськом у селищі Спірне  під час бою - штурму росіян на позиції. У своєму останньому бою збив з автомата Калашникова безпілотник. 

Старший солдат, старший механік- водій 1 гірсько-штурмового  відділення  2 гірсько-штурмового   взводу 3 гірсько-штурмової роти   Микицей Тарас Дмитрович  нагороджений орденом «За мужність 3 ступеня» (посмертно).