Народився Василь Бойко 17 вересня 1942 року в с. Опори Дрогобицького району Львівської області.

Закінчив з відзнакою нафтовий факультет Львівського політехнічного інституту (1967), аспірантуру Івано-Франківського інституту нафти і газу (1972).

З 1972 р. кандидат, а з 1989 р. доктор технічних наук. Протягом 1967 - 2020 р.р. працював (з 1990 р. професором) на кафедрі розробки та експлуатації нафтових і газових родовищ Івано-Франківського інституту нафти і газу (тепер Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу).

Має у своєму доробку 571 наукову працю, серед яких 64 книги та 23 патенти, авторські свідоцтва на винаходи. Серед книг – 12 монографій, 38 підручників і навчальних посібників, 4 енциклопедії, 10 словників і довідників.

Професор Василь Степанович Бойко розробляв наукові питання з видобування нафти і газу, гідрогазомеханіки, розробки нафтових і газових родовищ, підвищення нафтогазовилучення із пластів, експлуатації та ремонту нафтових і газових свердловин. Підготував 4 кандидатів і 3 докторів наук.

Науковець активно і плідно працював над створенням та удосконаленням наукової нафтогазової термінології державною мовою, виступав на конференціях з проблем термінознавства.

Протягом 1992-2020 р.р. очолював на громадських засадах Івано-Франківське міське об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, послідовно й наполегливо працював на ниві культурного, національного та духовного розвитку українського народу.

Василь Степанович Бойко – заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2017), Почесний член «Просвіти», академік Української нафтогазової академії, член Наукового товариства ім. Шевченка та Українського термінологічного товариства. Його відзначено орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2009), медаллю «Будівничий України» (2002) та багатьма іншими державними і галузевими нагородами. 

Помер Василь Бойко 27 червня 2020 року.