Івано-Франківськ - місто героїв

Дарія Цвек

Дарія Цвек

Дарія Цвек народилася 10 жовтня 1909 року на Тернопільщині і прожила 95 років. Активну життєву позицію Дарія успадкувала від батьків. Вони забезпечили дітям гарну освіту, а особливу увагу приділяли вихованню доньок: їх вчили правильно вести домашнє господарство, куховарити, приймати гостей, при цьому дотримуючись звичаїв. Ще школяркою Дарія почала вести зошит, до якого записувала почуті від рідних рецепти. Батько, Яків Маркевич, працював у Варшаві інспектором Міністерства скарбу; часто брав доньку зі собою на великосвітські прийоми. Мати Дарії Цвек довгий час була головою Спілки українок, і намагалася виховати дітей соціально активними та всебічно розвиненими. В результаті у доньки з’явилося захоплення, яке вона перенесла крізь усе життя – гра на флейті. Дарія успішно грала у симфонічних оркестрах. Після закінчення ґімназії вона  вступила до педагогічного семінару Українського педагогічного товариства (1923–1927, «Рідної Школи») у Коломиї. Згодом пішла працювати вчителем: більш, ніж 35 років викладала біологію у школі та працювала на станції юних натуралістів. Дарія вийшла заміж, згодом з'явилися діти. З чоловіком, філологом за освітою, Дарія Цвек прожила 47 років. Як згадують численні друзі родини, він був чутливим та розсудливим, понад усе цінував сім'ю.

Тяжким для родини виявився післявоєнний час: не встигла сім'я оговтатися від страхіть Другої світової, як нова влада викинула її на вулицю. Така доля спіткала тоді чимало галицьких родин – їх примушували звільняти найкращі помешкання для сімей партійних діячів. Дарія Цвек змушена була залишити вчительську роботу і заробляти працею на кухні у лікарні для «високопоставлених» осіб.

Така робота допомагала прогодувати родину: роки були голодні, тож часто чоловік приводив молодшу доньку до «чорного входу» в лікарню, а Дарія виносила їй горнятко молока. Тим часом кулінарний талант пані Дарки помітили ці самі «високопоставлені» особи. Почали доручати їй готувати страви для прийомів, а перший секретар обкому партії навіть завів звичку висилати за нею машину, коли до нього повинні були завітати гості зі столиці – аби здивувати їх кулінарною екзотикою з місцевим колоритом. Так Дарія Цвек стала відомою в місті куховаркою. Тодішнім місцевим керівникам настільки подобалися приготовані нею страви, що з часом її запросили вести курси кулінарії для офіцерських дружин. Там придалися незмінні супутники – кулінарні зошити з рецептами численних страв на будні і на свята.

Пані Дарка вміла навчити і як із обмеженої кількості продуктів приготувати смачну та поживну страву, і як до святкового столу щось вигадливе подати. «Жінки, свято ви маєте не кожен день, і тут уже економити не треба» – любила повторювати вона. Звісно, Дарія Цвек була для слухачок курсів не так педагогом, як порадницею – вчила не тільки, як спекти- підсмажити, а й як бути мудрою господинею, підтримувати лад та затишок в оселі. Недарма згодом пані Дарку ще й на обласне радіо запросили – вести «сімейно-кулінарну» рубрику. Незважаючи на власну популярність, яка з часом тільки зростала, Дарія Цвек була дуже скромною жінкою. Видати всі свої рецепти окремою книгою запропонувала їй подруга по гімназії Ірина Вільде. І коли письменниця чула заперечення від Дарії Цвек, що не зможе, давала одну пораду: «Як говориш, так і пиши».

 У 1961 році, завдяки Ірині Вільде, у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга рецептів «Солодке печиво». Згодом цю книгу було перевидано дев’ять разів. Наступні – «У будні і свята», «На добрий вечір», «Святкова кухня», «Святкуємо всі» та інші. Збірка її рецептів та порад «Малятам і батькам» була визнана «Книгою року-2002». А загальний наклад книг Дарії Цвек становить п’ять мільйонів примірників – її збірки стали справжніми бестселерами. Секрет шаленої популярності простий: як і у все, за що бралася, у ці книги авторка вкладала душу.

Навіть на схилі літ Дарія Цвек не розтратила життєвої наснаги. У 90-літньому віці продовжувала куховарити й частувати, готувала до друку рукописи, радо приймала журналістів та сама відвідувала зустрічі з читачами. Діждалася онуків і правнуків, для яких назавжди залишилася «бабунею». Пані Дарії не стало 2004 року. Незадовго до цього побачило світ видання «Святковий стіл», виходу якого жінка дуже тішилася.

Дарія Цвек змогла не тільки зберегти народно-родинні традиції українців, а ще й популяризувати їх – і це у добу радянської ненависті до всього індивідуального та національного. «Традиції – це не тільки минуле, але й майбутнє», – любила повторювати пані Дарія. Її кулінарні книжки лише на перший погляд є збірками рецептів, насправді ж це – енциклопедії зі створення домашнього затишку по-українськи.

18-1

Джерела:

1)      http://uk.wikipedia.org

2)      http://www.umoloda.kiev.ua/number/190/116/6690/

3)      http://vsiknygy.net.ua/person/5436/ - авт. -  Тетяна Семчинська

4)      http://dyvensvit.org/articles/100084.html- авт. -  Галина Добош 

5)      http://www.day.kiev.ua

6)      http://muliarova.if.ua/9-biohrafii/31-dariia-tsvek