Уляна Любомирівна Скальська народилася 1 січня 1931 р. в родині священника о. Любомира Головацького і Наталії Казновської (внучки о. Омеляна Глібовицького, рідного брата Домни Глібовицької – матері Богдана Лепкого). 

Після закінчення хімічного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка у 1953 р. направлена в нафтову промисловість, де пропрацювала 38 років на керівних посадах попри безпартійний статус (отримавши добрий вишкіл в науковому студентському товаристві завдяки П. І. Крип’якевичу). У 1969 р. у зв’язку з катастрофічним зниженням нафтовіддачі продуктивних пластів запрошена керівництвом Центральної науково-дослідної лабораторії «Укрнафта» створити й очолити нову лабораторію, де розробила рецептури нових типів бурових промивних рідин для розкриття пласта, що дало можливість кратно підняти продуктивність виснажених площ.

У 1970 р. захистила кандидатську дисертацію, мала вчений ступінь кандидата технічних наук, понад 70 наукових праць в області фізико-хімії бурових рідин, монографію, вагомі винаходи. Ще 1967 р. офіційно зарахована до числа 20 провідних спеціалістів СРСР в області бурових промивних рідин.

У 1989 р. вийшла на пенсію і, як хімік, найперше разом із колегами з інституту нафти й газу створила Асоціацію «Зелений Світ». Як стало ясно, що питання екології можна вирішити лише політично, стала активісткою Культурно-наукового товариства «Рух», виступала з лекціями, брала участь у різних політичних акціях, мітингах, святкуванні національних свят, а потім відразу вступила в Товариство української мови ім. Т. Шевченка.

Наслухана про Союз українок  з колиски, названа Уляною на честь Уляни Кравченко, постановила відродити Союз українок у рідному місті. На той час ніде в Галичині, зокрема й у Львові, ще не існувало жодного осередку Союзу українок, тож 4 лютого 1990 р. в Івано-Франківську проведено перше організаційне засідання Союз українок. Установча конференція відбулася 24 лютого. В першу неділю травня 1990 р. Союз українок вперше провів урочисте офіційне святкування з нагоди Дня матері.

До 135-річного ювілею засновниці жіночого руху в Галичині Наталії Кобринської зусиллями п. Уляни 8-9 червня 1990 р. організована перша науково-популярна конференція, в якій взяли участь запрошені нею гості з Литви, Латвії, Естонії, Росії, Києва, Львова, Полтави, Чернівців, Тернополя, Волині і з міст нашого краю. Між тим вона налагодила і ритмічну роботу 20 секцій міського товариства СУ.

У 1990 р. підготувала, залучивши відомих діячів, та 24 серпня провела перше відзначення ювілею І. Франка під гаслом: «Іван Франко, якого ми не знали», акцентуючи увагу на його творах, де він розвінчував марксистські ідеї.

На перших демократичних виборах у березні 1991 р. обрана депутаткою Івано-Франківської міської ради. Підготувала основу для відродження Першої Української гімназії. У квітні 1991 р. організувала Асоціацію колишніх станиславівських гімназистів й була обрана заступницею голови Асоціації. 

Уляна Скальська досліджувала родоводи відомих українців і саме з її ініціативи цій темі були присвячені різноманітні заходи та конференції.   

21 липня 1992 р. було створено Клуб української інтелігенції, названий іменем Богдана Лепкого (зареєстрований 22 жовтня 1992 р.). Навесні 1993 р. п. У. Скальська обрана його президенткою, вона стала також організаторкою, засновницею і головою правління Івано-Франківського обласного Клубу ім. Б. Лепкого.

Очолюваний Уляною Скальською Клуб української інтелігенції став потужним осередком культурно-освітнього життя краю. Одним із напрямків діяльності Клубу була видавнича справа, яку вдалося започаткувати у 2000 р., вигравши грант Канадського посольства в Україні в 1999 р. Видавництво Клубу взялося за відродження ідеологічно втраченої за час півстолітнього комуністичного лихоліття культурно-мистецької спадщини, передусім Богдана Лепкого та інших замовчуваних українських авторів.

За той час видано ювілейні буклети, брошури, книжки, вперше опубліковані чи перевидані в Україні і представляють особливу цінність для національної культури: мемуари Б. Лепкого «Казка мойого життя» накладом 5 000 прим., збірка поезій Марка Мурави (Сильвестр Лепкий) «Книжка горя», збірка «Співомовки  про різні етноси в Україні» Степана Руданського, диптих «Шевченкіана Б. Лепкого» і «Франкіана Б. Лепкого»,  ювілейний збірник «Українська поетична Мазепіана», Антологія газетно-журнальних публікацій про Б. Лепкого «Прикарпатська Лепкіана» та ін., всього понад 30 книжок.

У. Скальська була Почесною членкинею «Просвіти», Союзу українок, «Жіночої громади», членкинею правління і Ради обласної організації ВУТ «Просвіта», членкинею ради міської «Просвіти», членкинею президії обласної організації Спілки краєзнавців України, членкинею Спілки журналістів України.

За державницьку національно значущу громадську діяльність Уляну Любомирівну Скальську було нагороджено орденом Княгині Ольги Ш ст., найвищою нагородою ВУТ «Просвіта» – медаллю «Будівничий України», медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям». Вона – лавреат обласної премії імені Марійки Підгірянки та Всеукраїнської премії імені Братів Богдана і Левка Лепких.

У. Л. Скальська закінчила свій земний шлях 31 жовтня 2020 р. в м. Івано-Франківську. Похована на міському цвинтарі у с. Чукалівка в родинному гробівці.