Василь Шиптур народився 17 лютого 1915 року в селі Радча Станіславівського повіту (тепер Тисменицького району Івано-Франківської області). Ще одинадцятирічним хлопчиком він почав співати в церковному хорі, який у 1926 році організував у селі священник о. Остап Стернюк (брат владики І. Стернюка).

Закінчивши 5-класну школу в рідному селі, Василь навчався в дяківській школі в Станіславові при катедрі собору (тепер катедральний собор Святого Воскресіння). Тут він відвідував співочий гурток, а також навчався сольного співу та гри на мандоліні. Вже в 14-річному віці хлопець організував при читальні “Просвіти” у рідному селі співочий гурток. Перший виступ цього гуртка на сцені відбувся під час концерту-посвяти 115 річниці з Дня народження великого Кобзаря у 1929 році.

Поруч із співочим Василь Шиптур керував ще й драматичним гуртком. Обидва ці гуртки славилися своїми виступами на всі навколишні села.

У 1937 році, щоб зібрати гроші на побудову нової читальні, Василь Шиптур організував новий хоровий колектив. Колядуючи і виступаючи з концертами по сусідніх селах Станіславівського повіту, хористи зібрали чималі кошти, а збудований тоді Народний Дім (нині Будинок культури) працює в селі дотепер. Вже у 1938 році хор мав велику програму і став досить відомим на всю Станіславівську округу.

Після входу Галичини до складу Української РСР у 1939 році хорові у селі Радча дивом вдалось уникнути репресій, а вже навесні 1941 року радчанський хор під орудою Василя Шиптура брав участь у республіканському огляді сільської художньої самодіяльності. На цьому огляді  вони завоювали право виступу в Москві на Виставці досягнень народного господарства, проте цей виступ не відбувася , бо почалася війна.

Влітку 1942 року чоловічий хор села Радчі був учасником Першого крайового конкурсу хорів у Галичині, присвяченого 100-річчю від дня народження М. Лисенка, і увійшов до числа 26 колективів, яких вибрали для фінального конкурсу у Львові. Позитивні відгуки про їх виступ можна знайти у “Альманасі Першого крайового конкурсу хорів у Галичині у 100-річчя народин М. Лисенка”, що вийшов у Львові у 1943 році.

У повоєнний час Василь Шиптур, працюючи на культурно-освітній ниві, продовжував керувати чоловічим хором аж до 1954 року, коли він став завідувачем клубу, а свій хор передав під оруду досвідченому диригенту Богдану Волосянку. Сам В. Шиптур продовжував співати в рідному колективі.

Працюючи в хоровій капелі, В. Шиптур був незмінним керівником драматичного колективу села. І навіть у похилому віці він майстерно виконував головні ролі у виставах “Украдене щастя” І. Франка, “Степовий гість” Б. Грінченка, “Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці” М. Старицького.