Зінченко Магдалина Теодорівна народилася 13 червня 1924 року. в с. Угринь Чортківського району Тернопільскої області, в родині свідомих і заможних селян. Батько Бегар Теодор – голова «Просвіти», український кооперативний діяч.

Юна Магдалина навчалася у Чортківській гімназії. Закінчивши гімназію працює вчителем у школі в рідному селі Угринь.

У 1940 році вступила до Організації Українських Націоналістів. В час Другої світової війни займається популяризацією української ідеї серед населення. В 1945 році Магдалина переходить в підпілля ОУН де виконує обов`язки медичної сестри та зв`язкової. Була призначена районною провідницею Українського Червоного Хреста. Спочатку працювала під псевдо «Пчілка», а згодом його змінила на «Роксоляна».

У 1946 році Магдалину було захоплено органами НКВС. Після жорстоких допитів та катувань каральна система радянського режиму винесла їй вирок – 15 років каторги та 15 років позбавлення прав.  Покарання відбувала у Воркутинських таборах. Після відбування покарання у таборах одружується з Олександром Зінченком. У сім`ї народжуються троє дітей. У 1961 році Магдалина Зінченко повертається в Україну.

З 1979 року Магдалина Зінченко повертається в активну боротьбу за відновлення Української держави. Із проголошенням незалежності України вступає до ряду громадських організацій. Магдалина Зінченко активна членкиня Івано-Франківського обласного історико-просвітницького товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, Товариства української мови імені Тараса Шевченка, членкині громадської організації «Союзу українок».

Магдалина Зінченко активно працювала над створенням Музею визвольних змагань Прикарпатського краю. Все своє свідоме життя пані Магдалина працювала для утвердження України.

З 1972 року вона проживала у місті Івано-Франківську по вулиці Михайла Коцюбинського, 5. Померла пані Магдалина 5 липня 2017 року.