Село Колодіївка віддалене 7 км на північний схід від Івано-Франківська. Початок поселення села Колодіївка сягає 16-го століття. В давнину воно було осідком двірських робітників та ремісників-колодіїв, від яких і походить назва села.

У 1885 році парохію села Колодівка обійняв о. Зенон Шепарович, який був наступником свого діда о. Фавста Шепаровича.

Отець Зенон Шепарович помер передчасно в 1911 році. У родинному домі о. Зенона й Еви (з Гіцкевичів) Шепаровичів прийшли на світ шість синів, що стали славними синами українського народу, віддавши своє життя за волю України:

1.Юліан Шепарович (1886 - 1949) - отаман Української Галицької армії, командир 3-го гарматного полку 3-ї Бережанської бригади 2-го корпусу УГА. B Армії УНР командир бронепотягу «Запорожець». Брав участь у звільненні Галичини від червоних в серпні-вересні 1920 року. В бою біля станції Джурин бронепотяг переміг більшовицького потяга «Коршуна» 16 (17) вересня.

По війні засновник, перший директор Кооперативного Союзу в Станиславові. З 1925 року в дирекції Центросоюзу (з 1930 року його директор); деякий час голова комбатанської організації «Молода Громада» у Львові.

Працював в рекламній аґенції Романа Шухевича «Фама». У 1940—1944 роках як референт німецької «Хліборобської Централі» у Ґенеральній Губернії захищав інтереси українського селянства й української кооперації.

Помер у Мюнхені.

2.Лев Шепарович (1887 – 1941) - інженер-електрик, сотник-інженер, командир звідомного полку, згодом начальник зв'язку в Начальній Команді УГА.  

Інженерну освіту здобув у Карлсруе (Німеччина). В листопаді 1918 р. під час Листопадового чину очолював взяття під контроль у Львові головної пошти і телеграфної централі, з якої повідомив про встановлення ЗУНР. Перебуваючи 1920 р. з технічним куренем у Балті, зв'язався з українськими повстанцями й уможливив у квітні перехід Технічного куреня на сторону Дієвої Армії УНР під команду генерала Михайла Омеляновича-Павленка. По війні у Львові голова «Карпатського Лещетарського Клубу» (1924 — 1929). Очолював відділ німецької фірми Зіменс[1]-Шукерт на Галичині до 1939 р.

Помер у Кракові.

3.Іван Шепарович (? – 1969) – землевласник, дідич села Колодіївка, господарсько-кооперативний діяч на рідних землях і на еміграції в Німеччині і США, був одружений з Меланією з роду Громадка. Помер на еміграції в Нью-Йорку 1969 року.

4.Роман Шепарович (1890 — ?) — український військовик, інженер-економіст. 

Народився у 1890 році у селі Колодіївка близько Станиславова. Закінчив артилерійське училище старшин в австрійській армії. Пізніше почав свою службу у Звідному полку УГА, в червні 1919 року служив старшиною штабу 1-ї Кінної бригади і був командантом штабної сотні.

У бою проти кавалерії казачої бригади Столярова (Добровольча армія) у жовтні 1919 року під Дашевом захопив інтенданта ворожої бригади з касою, і був підвищений у званні до четаря. Як зв'язковий старшини був направлений в штаб повстанців отамана Василя Чучупаки в Холодному Ярі, і разом з повстанцями знищив бронепотяг більшовиків під Голтою. З 1-ю Кінною бригадою як ад'ютант отамана Едмунда Шепаровича перейшов до Армії УНР.

У листопаді 1920 року переїхав до Чехословаччини, де закінчив Високу Торговельну Школу в Празі, здобувши фах інженера-економіста. Після повернення до Галичини був урядовцем «Спілки експлуатації потасової солі» у Калуші.

Пропав безвісти у роки Другої світової війни.

5.Юрій Шепарович (1897 - 1973) — український військовик та кооперативний діяч. Четар УГА.  Закінчив гімназію в Коломиї та економічний факультет у Празі. У 16 років добровольцем вступив на службу до легіону УСС. Старшинську школу закінчив у Моравії.

Під час другого відступу Української Галицької Армії був командантом пробоєвої сотні 1-ї бригади УСС. Важко поранений 13 липня 1919 під Садками у кривавому бою проти кавалерії ген. Люціяна Желіґовського. У 1920—1921 роках був інтернований у польському таборі в с. Пикуличах поблизу Перемишля.

З 1927 року працював начальним директором Бучацького Повітового Союзу Кооператив у Бучачі (зокрема, у грудні 1932 р. сфотографований у приміському селі Зеленій[1]), Сокалі та Бережанах.

Пізніше емігрував до США. Помер 26 квітня 1973 року, похований на кладовищі в місті Лексінгтон, штат Нью-Йорк.

6.Омельян Шепарович – громадський діяч, інженер, одружений з Дарією Прокурат.