Славний рід Заклинських, що добре відомий старшому поколінню галичан і зовсім не знаний більшості представників молодої генерації нашого краю, бо в час більшовицького режиму їх діяльність замовчувалась.

З родини Заклинських вийшли священики, педагоги, письменники, журналісти. Брати Богдан, Ростислав, Мирон, Володимир, Маркіян, Омелян добровільно в лавах УСС-УГА боролися за незалежну, самостійну Україну.

Заклинські прибули до Галичини з містечка Заклин на Волині після гайдамацького руху Коліївщини.

Відомий родовід родини Заклинських тягнеться від пароха села Озерян (тепер Тлумацького району) отця Онуфрія, сини якого Олексій та Гнат також були священиками.

Отець Гнат був одружений з дочкою Станіславівського бургомістра Катериною Вісгофер і у них було троє синів: Леонід, Роман та Корнило. Після смерті отця Гната, Катерина з синами на постійно оселилася у Станіславові, по вулиці Галицькій, 71, навпроти торговиці. Там вони мали свій великий будинок, сад і город до 5 га. Будинок зруйнований у роки Першої світової війни. Тепер на цій площі – СШ № 13.

Наприкінці ХІХ століття у цьому будинку до синів Катерини Заклинської сходилася активна молодь міста та користувалася великою родинною бібліотекою. Тут відбувалися виклади з історії та літератури України, вечори на честь Тараса Шевченка. Хто відвідував ці сходини, той немовби проходив школу українського патріотизму.

Брати Леонід, Роман та Корнило Заклинські відвідували Станіславівську гімназію і належали до таємної гімназійної «Громади». Заклинські, як активні члени «Громади», займалися розповсюдженням серед населення різних прогресивних книжок. Творчий доробок братів Заклинських складає сотні праць як у місцевих так і у Львівських виданнях.

Роман Заклинський та його брати Корнило і Леонід брали активну участь у заснуванні в 1874 році Станіславівської філії товариства «Просвіта». За свою багаторічну педагогічну працю Роман Заклинський виховав багатьох учителів, громадсько-політичних та культурно-освітніх діячів, в тому числі і своїх дев`ятьох синів: Богдана, Ростислава, Корнила, Мирослава, Володимира, Зеновія, Юрія, Маркіяна, і Омеляна, шестеро з яких – Богдан, Ростислав, Мирон, Володимир, Маркіян і Омелян – добровільно вступили у лави українських січових стрільців та Української Галицької армії і воювали за самостійну Україну.