Народився 02.10.1930 р., в с. Космач Коломийського повіту, нині Косівського району Івано-Франківської області.

Закінчив Яблунівську школу, де потоваришував з Д. Павличком. Навчався в Коломийській гімназії, де й вивчив нотну грамоту. З дитинства його тягнуло до музики. Грав на сопілці. 

В жовтні 1944 року — прийняття в члени молодіжної ОУН і призначення помічником пропагандиста кущової ОУН. У квітні 1945 р.  отримав легке поранення при виконанні завдання керівника СБ Коломийського проводу ОУН. У квітні 1946 р. зарештований під час перевезення канцтоварів, придбаних для підпілля (до речі, від ув’язнення його врятувала завпед Яблунівської СШ Анастасія Корсунківська, яка підтвердила його свідчення, що канцтовари придбані на замовлення школи. У Коломийському райвідділі МДБ тоді його сильно побили, з тих пір втратив зір на праве око.

Закінчив Львівський університет (1961), Київський інститут іноземних мов (1972).  Навчався в аспірантурі, правда, йому не дали її закінчити. Учителював у Космацькій СШ не за спеціальністю; багаторазово його виклики в сільраду на профілактичну розмову з оперуповноваженим райвідділу КДБ, який нарешті безапеляційно “порадив”: “Тобі буде краще, якщо знайдеш собі роботу за межами Космача”.  “Не мені, а вам”, — була відповідь. Для тодішніх органів він був, як більмо на очі: вся прогресивна інтелігенція, яка приїздила в Космач у творчу відпустку чи службове відрядження, рада була зустрічі з Вардзаруком, який був цікавим гідом” (О. Кушнірчук).

А ще робили в нього обшук косівські кагебісти у квітні 1960 року у справі Романа Яциновича і вилучили твори А. Чайківського і С. Коваліва, видані ще в дорадянський час.

Вардзарук був рік без роботи, його не пустили ні в Київ, ні в Москву на фестиваль студентів і молоді з Космацьким ансамблем пісні і танцю, хоча він був його старостою.

Удруге від ув’язнення Вардзарука врятував Дмитро Павличко, який знав про його зв’язки з братами Горинями, М. Косівим (разом гостювали в нього у Космачі 12 липня, на храмовім святі Петра), і коли 28 серпня 1965 року їх заарештували, то 1 вересня Павличко приїхав з Києва до Космача, щоб попередити Лук’яна. Невдовзі кагебісти зі Львова провели в Л. Вардзарука обшук — але пішли ні з чим.

У 80-х рр. - методист Обласної станції юних туристів; 1990-94 - заступник завідувача відділу «Звід пам'яток історії та культури» при Обласному управлінні культури; з 1995-2014 рр. - завідувач науково-редакційного відділу  «Реабілітовані історією» при  облдержадміністрації.

Журналіст і краєзнавець, редактор, етнограф, автор пісень.

Упорядник, науковий, літературний і технічний редактор 5-томного видання “Реабілітовані історією. Івано-Франківська область” (2000-2003), за яке йому присуджено звання заслуженого журналіста України та однойменного двотомного енциклопедичного видання (2004-2006), за яке йому присуджена премія ім. Василя Стефаника.

Автор книги «Їхня зброя - терор, жорстокість, підступність» (Івано-Франківськ, 2001) та збірника нарисів про репресованих людей Івано-Франківщини «Дорога до безсмертя» (Івано-Франківськ, 2003); досліджень про Гуцульщину, повстанську столицю Космач та повстанських провід¬ників; про художників О. Новаківського, М. Мороза, Г. Смольського, поетів М. Матіїва-Мельника, В. Герасим'юка, ком¬позитора Д. Котка; а також низки пісень на слова поетів Прикарпаття та власні.

Зробив літературний запис біографічних повістей «Крізь буревій» І. П'ятки та «Сповідь отця Василя» В. Кривульчака. З 2001 р. в Івано-Франківській обласній бібліотеці ім. І.Франка створено «Фонд Л. Вардзарука», куди він передав 800 томів зі своєї бібліотеки. 

Лук’ян Вардзарук був у витоках створення Товариства української мови та чоловічої капели “Червона калина” в Івано-Франківську. «Запам’яталося, як на засіданні обласного правління Товариства у грудні 1988 року він ініціював підтримку проведення акції “Живий ланцюг” - С. Волковецький.

З нагоди відзначення 350-річчя Івано-Франківська на сесії міської ради було вирішено нагородити його званням «Почесний громадянин Івано-Франківська».

Власним коштом спорудив пам’ятник воякам УПА у рідному селі. Це пам’ятник 155 загиблим космачанам – членам ОУН, воякам УПА, іншим мешканцям Космача, які загинули від рук комуно-московських загарбників.

27 квітня 2015 року помер Лук’ян Вардзарук.