В Івано-Франківську відкрили пам'ятну дошку Дмитру Ломею
Середа, 9 серпня 2017
22 лютого 2016 року, в Івано-Франківську відкрили та освятили на фасаді ЗШ №12 (вул. Національної Гвардії, 3) пам`ятну анотаційну дошку в рамках міської програми «Івано-Франківськ – місто героїв» загиблому в АТО бійцю ДУК Дмитру Ломею.
Вдова загиблого Надія Ломей повідомила, що сьогодні виповнюється рік, як загинув її чоловік. А відкрита анотацій на дошка буде нагадувати дітям про тата-героя.
«Те, що сьогодні відкрили анотаційну дошку є дуже важливо як для людей загалом, так і для дітей. Коли вони приїдуть в Івано-Франківськ, побачать її, то нагадають собі, що їхній тато був героєм. Зараз вони маленькі і дуже швидко все забудуть. Старшому сину шість років, він ще пам’ятає, а молодшому – чотири, то він дуже мало тата пам’ятає. Сподіваюсь, що коли вони виростуть, то будуть часто сюди приїжджати», – розповіла вона.
Також Надія Ломей зазначила, що у четвер, 18 лютого, пам’ятну дошку відкривали і у рідному місті Дмитра – Тлумачі. Крім того, пані Надія зізнається, що влада забуває про своїх Героїв. «Влада забуває про Героїв. Допомоги від держави аж такої я не маю», – повідомила дружина Дмитра Ломея.
Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів, що це вже 14 анотаційна дошка, встановлена бійцям АТО. А незабаром буде відкриття ще однієї – на фасаді ЗОШ №5 відкриють пам’ятну дошку Гигорію Семанишину («Семену»).
«Тільки у січні троє франківців віддали своє життя у російсько-українській війні. На жаль, ми відкриваємо такі дошки, але мусимо пам’ятати, вшановувати героїв. Бо те покоління, яке сьогодні приходить до школи і прийде завтра має бачили, що за мирне небо і сонце над головою молоді хлопці платять своїм життя. На жаль, йдуть найкращі, тому наше завдання вшанувати пам’ять», – резюмував міський голова.
Нагадаємо, Дмитро Ломей (позивний «Лом») загинув в ніч з 22 на 23 лютого 2015 року в селищі Піски поблизу Донецького аеропорту. Без батька залишилися двоє малолітніх дітей, без чоловіка – дружина, без сина і брата – рідні. Мама Дмитра розповіла, що загиблий син воювати пішов добровольцем і навіть не попрощався з нею.