Благословив Господь Любомиру Говенко на - земне життя 26 квітня 1927 року.

Благодатна земля рідного Поділля, виховання в національно свідомій учительській родині визначили її життєвий шлях. Після закінчення Чортківської Гімназії та Чернівецького університету обрала фах учителя української мови та літератури і все життя присвятила вихованню молодого покоління, національно свідомих' громадян - будівничих Незалежної Держави. З 1989 року жертовно працювала на громадській ниві.

Активний учасник відродження жіночого руху на Прикарпатті і в Україні, багаторічна голова Союзу українок Івано-Франківщини, організатор Другого світового конгресу Союзу українок в Івано-Франківську (6-12 липня 1994 року). Конгрес показав силу українського зорганізованого жіноцтва, які з'їхалися з усіх континентів Світу з творчими ідеями і практичним втіленням утвердження молодої Незалежної Держави. Проводила велику роботу з- підготовки вчителів-катехитів, розуміючи важливість основ християнської моралі для духовного відродження нації.

Любомира Говенко - невтомна., працівниця товариства «Просвіта» Івано- Франківщини; ініціатор цовернойня назви «Дім просвіти» колишнім клубам в містах і селах області. Була не тільки організатором, - але й душею зустрічей, дискусій, зібрань, особливо з молоддю. За багаторічну творчу працю на педагогічній ниві нагороджена урядовими нагородами «Відмінник народної освіти», медаллю А. Макаренка, Почесними грамотами, Подяками. Шкода, що урядова нагорода орден «Княгині Ольги», який Вона заслужила своєю. жертовною працею з людьми і для людей, не вручений їй. Однак найвища нагорода для нашої дорогої посестри - Любомири Говенко- шляхетної Українки, громадянки-патріотки - це всенародна пам'ять,, повага і шана тих, для кого Вона жила і працювала.