Дмитро Якович Макогон (28.10.1881-07.10.1961) — український письменник, культурно-освітній діяч. Батько Ірини Вільде.

Навчався в ґімназії Тернополя, 1902 року виключений за аґітаційну підтримку Івана Франка під час виборів до Райхсрату Австро-Угорщини. У 1902 року закінчив учительську семінарію в Заліщиках.

1914−1918 років перебував на Італійському фронті. На Буковині співзасновник педагогічного журналу «Каменярі» (виходив 1911–1914, 1921–1922 років), співвидавець журналу «Іскра» (1907 р.), сатиричного журналу «Щипавка» (1922 р.). Співпрацював з журналами «Жало», «Оса», «Зеркало» та іншими.[1] До 1956 року працював учителем на Буковині (1903–1914, вчитель Української гімназії у Чернівцях, 1919–1922) та Галичині (1923–1956 роки; зокрема, в Ходорові, де вчив української мови).

Разом з дружиною Адольфіною був діяльним членом читальні «Просвіти» в Княгинині. 23 листопада 1924 р. був обраний головою читальні та членом філії в Станіславові.

У січових домівках та читальнях «Просвіти» виступав з доповідями: «Із виховних проблем українського ремісництва», «Значення школи для середнього стану» та ін. Автор багатьох січових пісень.

Від 1945 року писав гуморески та байки.

Літературну діяльність почав 1900 року.